Народження та освіта
Народилася 1968 року в м. Фастові Київської області, в родині художника Михайла Карунського. З дитинства була занурена в атмосферу творчості: у домі завжди були книжки про мистецтво, що формували її перші естетичні враження. Малювала з ранніх років, однак до скульптури потрапила випадково. Спочатку цей вибір не був усвідомленим, але з часом це захоплення перетворилося на справжнє покликання.
1986–1992 — навчалася в Київському державному художньому інституті, факультет скульптури, майстерня професора Василя Бородая (скульптора, який увічнив своє ім’я в одному з найбільших в Європі монументів – “Батьківщина-мати”).
1995–1999 — аспірантура Української академії мистецтв.
Кар’єра та творчий шлях
З 1987 року — постійна учасниця художніх виставок.
З 1992 року — член Національної спілки художників України.
Її роботи експонувалися у численних виставкових просторах України та за кордоном: у Києві, Львові, Бадені (Швейцарія), Цюриху, Віго (Іспанія), а також у Німеччині, Чехії, Австрії, США та Мексиці.
Мисткиня створює камерні й монументальні бронзові композиції, а також експериментує з новими матеріалами: пап’є-маше, картоном, мозаїкою, що розширює виразні можливості її пластики. Особливу увагу приділяє синтезу скульптури з архітектурним і міським простором.
Виставкова діяльність
Учасниця численних групових і персональних виставок, серед яких:
- «Золота лінія» (Київ, 1987).
- Бієнале «Відродження-91» (Львів, 1991).
- Трієнале скульптури Спілки художників України (1999, 2005, 2008, 2011, 2014, 2020).
- Персональні виставки у галереях «Дім Миколи», «Триптих», «Ірена» (2004–2018).
Її твори неодноразово експонувалися на міжнародних ярмарках мистецтв у Цюриху та Іспанії. Деякі з них зберігаються у приватних колекціях України, Швейцарії, Чехії, Австрії, США, Мексики та Німеччини.
Художній стиль і теми
Світлана Карунська належить до тих художників, що вміють робити усе самостійно. Вона переконана: тільки той, хто володіє усіма етапами ремесла, може дозволити собі свободу у творчості.
«Батько казав: вмій робити все, щоб була можливість від цього відмовитися», — каже мисткиня.
Її самодисципліна поєднується з уважністю до світу. Вона вчиться у людей і ситуацій, постійно спостерігає, як життя підказує форму. Для неї творчість — це безперервний діалог між працею і думкою.
«Роботи виховують мене, а я їх», — зазначає Світлана.
Важливою рисою авторської позиції є категоричність. Карунська відкидає роботи, які не мають внутрішньої сили. Така вимогливість до себе стає принципом її художньої етики.
У її скульптурах відчувається потяг до чистоти і ясності форми, до її конструктивного осмислення. Художниця свідомо спрощує пластику: у цій структурній зосередженості народжується особлива внутрішня енергія образу. Природна щирість — лише один із багатьох виявів характеру скульптурних образів Світлани. Її герої чутливі, сповнені ніжнісністю і певною іронією.
У її творчості простежуються інтонації європейської пластичної традиції, зокрема італійських майстрів ХХ століття. Їй близька лаконічність Артуро Мартіні, простота форми і внутрішня іронія Марчелло Маскеріні. Ці риси не переходять у наслідування, радше органічно трансформуються у складову її особистої естетики.
Скульптура для Карунської — це поезія у твердому матеріалі, метафора, висловлена через форму. Вона вірить, що кожна деталь, кожен штрих несе енергетику митця. Саме ця енергія визначає цінність твору.
