Світовид
Скульптура Юрія Бойка «Світовид» звертається до одного з найважливіших символів дохристиянського світогляду слов’ян. Світовид, або Святовит, — одне з найвідоміших божеств слов’янської міфології. У середньовічних хроніках його згадують як божество, пов’язане з війною, ворожінням і врожаєм.
Найвідомішою пам’яткою, яку дослідники пов’язують із культом Світовида, є Збруцький ідол — унікальна кам’яна скульптура IX–X століття, знайдена 1848 року в річці Збруч поблизу села Личківці на Тернопільщині. Сьогодні вона зберігається в Археологічному музеї Кракова. Це чотиригранний кам’яний стовп, композиція якого поділена на три горизонтальні яруси. Дослідники часто пов’язують таку будову з уявленням про небесний, земний і підземний рівні світобудови, однак це залишається однією з інтерпретацій пам’ятки. Образ багатоликої скульптури та ідея цілісного світового порядку перегукуються з авторським задумом Юрія Бойка.
Юрій Бойко переосмислює цей образ мовою сучасної пластики. Композиція складається з чотирьох монументальних голів, об’єднаних у єдиний кам’яний об’єм. Кожне обличчя спрямоване в інший бік, тому під час обходу скульптури відкриваються нові ракурси й нові взаємозв’язки між її частинами. Твір не має єдиної головної точки огляду — він поступово розкривається в просторі, викликаючи асоціацію з ідеєю всебачення. Скульптор перетворює обличчя на архетипи — символи природи, часу й колективної пам’яті.
Поверхню граніту вкривають вирізьблені знаки та орнаменти. Вони стилістично нагадують давні символи: солярні знаки, хвилясті лінії, геометричні мотиви. Такі елементи відсилають до традиційної орнаментики, у якій людина прагнула осмислити зв’язок із землею, природою та космосом.
Автор уточнює, що поєднує образ Світовида з чотирма ключовими образами слов’янської міфології — Перуном, Мокошею, Дажбогом і Марою. Через них скульптор висловлює власне бачення давньої традиції, у якій життя і смерть, чоловіче й жіноче, світло й темрява не протистоять одне одному, а існують як взаємодоповнювальні складові єдиного світового порядку. Саме у співіснуванні цих начал, на думку автора, народжується гармонія та рівновага.
Не менш важливу роль відіграє і сам матеріал. Граніт, одна з найміцніших природних порід, підсилює відчуття монументальності, стійкості й тривалості. Камінь стає носієм культурної пам’яті, що переживає покоління, зберігаючи міфи, символи та уявлення про світ.
«Світовид» — це роздуми про спадкоємність культури та зв’язок сучасної людини зі своїм минулим. Автор пропонує замислитися над тим, як давні символи продовжують жити в культурі, формуючи наше розуміння природи, часу, пам’яті та власного корінн
