Прогулянка
Скульптура Світлани Карунської «Прогулянка» має власну історію становлення. Перший її варіант з’явився у 1997 році як 20-сантиметрова композиція. Більше ніж двадцять років потому мисткиня створила оновлену версію у великому масштабі. Вона виглядає більш геометризованою та гротескною.
«Коли робиш великий варіант, вже приходять нові думки, новий досвід, нові речі, які на тебе вплинули», — говорить мисткиня.
Скульптура зображує чоловіка та жінку, що ніби вихоплені з руху. Їхні фігури майже позбавлені індивідуальних рис: обличчя спрощені, голови дещо нахилені, жести стримані. Вони ніби застигли в моменті, з’єднані внутрішнім ритмом.
Жіноча фігура у довгій сукні та капелюшку злегка нахилена до партнера: ця поза створює відчуття близькості. Чоловік у широкополому капелюсі та плащі виглядає масивніше: його силует приземлений, із широкими плечима. У його постаті відчувається зібраність і внутрішній спокій. Він більше «тяжіє» до землі, тоді як жіноча фігура тягнеться вгору, витягнута, напружена у вертикалі. Між ними відбувається діалог форм, що посилює виразність образів.
Гротеск у скульптурі проявляється через стилізацію форм, що створює відчуття ліризму й іронії. Рух у цій композиції відчувається через лінії плечей, нахили голів і м’якому ритмі рук. Їхні дотики передають теплоту і довіру. У «Прогулянці» важлива не дія, а емоційний відбиток зустрічі двох людей. Одяг персонажів узагальнений, але нагадує стилістику першої половини ХХ століття, що додає образам відчуття історичного часу.
Назва «Прогулянка» пропонує просту побутову ситуацію, але у виконанні Карунської вона перетворюється на узагальнену метафору. Це не лише крок двох людей, а символічний акт єдності і внутрішньої злагоди. Скульптура вчить дивитися на буденне як на значуще: проста прогулянка виявляється образом життєвої дороги, яку долають удвох.
