“Лісова пісня” (с/в Микола Бірючинський)

«Лісова пісня» — скульптура Петра Антипа у співавторстві з Миколою Бірючинським, створена за мотивами однойменної п’єси Лесі Українки. Твір письменниці оспівує гармонію й драматизм стосунків між людиною та природою, зіткнення духовного і матеріального, силу кохання, яке «не вмирає».

Композиція скульптури відтворює ключовий епізод: Мавка, лісова німфа й уособлення краси, прокидається від зимового сну, почувши гру хлопця Лукаша на сопілці. Між ними зароджується почуття, сповнене ніжності й світла.

Фігури Мавки та Лукаша вирізняються тонкою пластикою й точністю жестів, які передають внутрішній стан героїв. Витонченість силуетів створює відчуття живої сцени, де природа і людське серце зливаються в єдиному ритмі.

Як і у фіналі твору, тут звучить віра у вічне кохання: «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає».

Скульптура не лише ілюструє літературний сюжет, а й постає як самостійний мистецький образ, у якому оживає образ квітучої весни та чистоти почуттів.

“Лісова пісня” (с/в Микола Бірючинський) – Зображення 9
Петро Антип
Митець великого масштабу і глибоких сенсів